Духовна сторінка

Вірую в Тебе, Отець-Вседержителю!

Для мене лиш Ти є одним Повелителем.

Небесний мій Царю! Ти – друг і порада,

І в сльозах, і в радості щира розрада.

Для мене Ти завжди – наставник і вчитель.

Та чи розуміють, що Ти – Повелитель?

Дай тями! Прошу Тебе, душам Хранитель.

Нехай всі пізнають, що Ти є Спаситель.

Тому я і пишу, а гроші і чари

 Їх вводять в оману – не дивляться в хмари.

Люд звабив спокусник; вони і не знають,

Що самі себе в майбутті вже карають.

Та вірю настане той час і година,

І вдруге зійшлеш Ти нам своєго сина…

Відбудеться суд і усім по діянням

Відміряно буде – так пише Писання.

Тому я прошу Тебе, Вірний Хранитель,

Небесний Господар, Отець-Вседержитель,

Зверни на цей люд свою пильну увагу,

Щоб тільки Тобі лишень шану-повагу…

Віддали вони. Тут і крапка. Амінь.

Вітер віє-завиває.

Хмара небо покриває.

Вітер нищить і карає.

Матінка-земля вмирає.

Бог, Всевишній наш, гнівиться.

Разить обрій блискавиця.

Сатана-люцифер злиться,

А мені чомусь не спиться.

Я завжди лише з Тобою,

Серцем, думкою, душою…

Боже мій! Не за горою

Час, як вкажеш Ти рукою

І відкриєш правди біль,

І на очі вийде сіль,

І людей в пекельний гріль

Ти відправиш за артіль

Підлості, брехні і злоби,

За прокляття і пороби,

За скалічені утроби

Материнські, марні спроби

Зрозуміти суть життя,

За криваві пролиття…

Краще жити небуттям,

Ніж життям без каяття.

Весна… Чудовий день.

Краса… Знаходжу пень.

Сиджу… І чую гомін-спів.               

Якби я міг – я б з ними полетів,

Якби зумів…

А неба срібло, райдужна блакить,

Мене манить…

За цю приємну мить

Я, Отче, дякую

І шану віддаю

Тобі… Пробач,

Що часом не встою,

Але люблю, повір,

Тебе люблю…

І душу-серце я на суд віддам,

Щоб Ти оцінку дав моїм гріхам.

Ти знаєш сам…

На серці стільки ран…

То мій душевний стан,

Який я вибрав сам.

Отче, верни мені тата!

Хоч зла він зробив забагато,

Прошу я, молю Тебе, Боже!

Най воля Твоя допоможе…

Йому в цім житті зрозуміти,

Що в нього є рідні і діти.

Для нього маленька онука…

Росте… І життя, хоч і мука,

Проте ще зарано сивіти,

Тим паче в могилі марніти.

Тому я прошу Тебе, Царю,

Усім нам земним, Господарю,

Відкрий йому очі на дії,

Які він творив, і не віяв,

Що робить… Бо шлях – тільки Ти,

З Тобою зійдуться світи…



Нам розуму, Боже, всім дай!

Бо тільки з Тобою у рай

Потрапити можна, а з ним –

Лишитись у прірві з нічим.

Я відчуваю – Ти є тут,

З душі спадає нечисть, бруд…

На серці оселився спокій…

З Тобою я не одинокий,

З Тобою хороше мені,

Про Тебе я пишу пісні…

І всі мої творіння-вірші,

Можливо добрі, часом гірші,

Творю на славу лиш Тобі,

А не комусь і не собі…

У них завжди Твоє ім’я;

Ти дав дитину, є сім’я,

Дружина є і добрі люди,

Які про мене не забудуть

І не дадуть піти мені

Донизу… Не горіть в огні!

Не копирсатися в гієні!

Лиш думать про Твоє блаження…

Бо час Твій близько – скоро Ти

Прийдеш лічить людські сліди.

Ти є початок і кінець.

Ти – наш Всевишній! Ти – Отець!

Щоб він не крав людських сердець,

Зведи всі спроби нанівець:

Закуй диявола в кайдани,

Щоб не ятрив душевні рани;

Він спокушає нас дурманом,

Його спокуса – зло з обманом.

 

Обережи Господь всіх нас

Від сатанинських чорних мас!

Диявол діє через них

І, спокушаючи святих,

Він сподівається закрити

Й усю ту праведність зарити

У сіру яму небуття.

Ісус – Ваш вибір, він – життя!

Я знаю – Ти мене простив.

Нехай простять мене і люди,

Перед якими завинив;

І сподіваюсь, що так буде.

Я знаю – Ти мене простив.

Відчув я це, побачив серцем.

Ти камінь суму розчавив,

І стало добре під реберцем.

Я знаю – Ти мене простив,

Хоч біль значну приніс Тобі,

І їм я боляче зробив,

І їм… І досхочу собі…

Я знаю – Ти мене простив.

Прошу! І Ви мені простіть!

Щоб Він і Вам все відпустив.

Заради Бога не кляніть!

Я знаю – Ти мене простив.

Не Вам – лише Йому судити!

Я визнав все, що завинив!

Навчи ж мене по-людськи жити!

О, Боже мій! Як я Тебе кохаю!

У мить розмови, свого каяття,

Я розумію все і сповідаю…

Гріхи свої, бо я – Твоє дитя!

О, Боже мій! Я як маля безсиле

Шукаю правди в терені брехні;

Цей світ, такий жорстокий і немилий,

Їсть душу, нерви – холодно мені.

О, Боже мій! Якщо є Твоя ласка,

Прийми мене, бо в голові б’є дзвін.

Візьми мене, прошу Тебе, будь-ласка,

Щоб не впливав на мене більше він.

Прийми мене і всіх, хто визнав дії,

Які творив: і добрі, трохи й злі.

Я сподіваюсь… І мої надії

В Твоїх думках воскреснуть на землі.

Боже, прошу Тебе!

Дай мудрості Ти мені!

Творити лиш добре (не зле),

Щоб не горіти в огні.

Боже, наснаги дай!

Пізнати Твою любов!

Побачити світлий рай,

Як захолоне кров.

Боже, очисть мені

Серце і душу мою.

Ти наближаєш дні…

Перед Тобою стою.

Боже, розкрий мені очі

На сутність мого життя.

Питаю Тебе серед ночі…

І хто є для Тебе я?

Боже! Як знайти Тебе?

Коли в людей немає віри,

Коли здається біле сірим,

А в церкві зраджую себе.

Боже! Як знайти Тебе?

Чи може я не там шукаю?

Чи може марно я блукаю?

Як так – дай смерть у ДТП.

Боже! Як знайти Тебе?

Церков, парафій…Не злічити!

Та як на цьому світі жити,

Якщо ніщо вже не гребе?

Боже! Як знайти Тебе?

Чи мушу просто я писати?

…вірші пророчі? …славу мати?

Не хочу я серед ребер!

Боже! Ти вкажи мій шлях!

Лиш у віршах я відчуваю

Твою присутність – радість маю:

І сміх, і сльози на очах.

І, Боже, дякую Тобі

За те, що я пишу вірші.

Від них так легко на душі,

В них спокій я знайшов собі.